До циганки нічки зійшов літній вечір
Незнайомець у чорному плащі.
Закохав,і обійняв ніжно за плечі...
Став Всесвітом у зорянім дощі.
Ти пливеш на човні в океан широкий
Туди нема смутку, холоду зими.
А у моїм серці печаль,та неспокій...
Згораю немов зірка від самоти.
Скажи ,хто ти незнайомцю загадковий!?...
Бачу тебе ,лиш тільки я мить у сні.
А ти зняв маску, і наче місяць новий
Пливеш повз мене у золотім човні.
Пробуджусь, тебе біля мене немає...
Ти, як птах злітаєш у вись до зірок.
А хто любить,і той сонети співає...
У зоряну ніч робить до щастя крок.
О прошу, визволи мене із неволі!
Забери мене на планету щастя.
Зацілуй уста і залелій у слові...
Бо ти моя любов , моє причастя.
