Я навіжений, схиблений, забутий,
Давно невідчуваючий нічого.
І до своєї долі намертво прикутий,
Щоб не утнув чогось дурного.
Залиш мені черствого хліба,
Води налити зможу сам, і
Намалюй мені два німби,
Ніби я був побожний самий.
Я спочівати буду тихо,
Ти згадуй тільки у неділю.
Цукерок не неси, лиш квіти,
Не хочу бачить очі діток.
