Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
А зараз тиша,
Осінняя журба.
Вже дні пожовкли,
Схилена трава.
Сумує вишня,
І тих думок юрба.
В минулім жовтні
Пам'яті ужва.
Якби вернути
Ніжності хвилини.
Чуттів всесилля,
Бо ніби гріє.
Поникла ж рута,
Холодніє днина.
Слабіють крила,
Слабіють мрії.
І вже не можна
Повернути долю.
Не стане вишня
Молодою знов,
Бо осінь схожа
На луну у полі.
Бринить колишнє,
Мов душевний схов.
Світлано, вітаю!
От і я, подумавши, зареєструвалася тут, у клубі.
Гарний вірш.
Дуже цікава схема римування. Зустрічала її до Вас лише один раз у віршах. У мене був подібний, але по три рядочки.І досить давно.
Щиро дякую, Юліє! Рада Вас бачити в Клубі. Якщо по три рядочки, то, мабуть, терцина. А я зацікавилась цими твердими формами в поезії, то щось потихеньку експериментую.)))