Чомусь не спиться в нічку яснооку, –
Дивлюся крізь вікно на небеса:
Які мені малює світ широкий
В космічних синіх далях чудеса!
Нічні світильники яскраво сяють
Зовсім невидимі у світлі дня,
І кожен з тих світильників долає
Призначений лише для нього шлях.
До синяви я довго придивляюсь
І бачу, що десь там, удалині
За зорями, що так яскраво сяють,
У темряві зірки ховає ніч.
Вдивляюсь далі… Ясними зірками
Натомлюю уважний погляд свій:
Безодня темна там горить вогнями
Срібло́м сіяючих яскраво зір.
Це розгорнулося переді мною
Склепіння неба темним полотном
Із променистою казковою красою,
Що зорями сіяло крізь вікно.
16.02.2016
