Як тільки зійде сніг, то задзвенять струмки і
наша річка розіллється. А сонце із-за хмар поди-
виться на луг і дзвінко-дзвінко засміється.
А ми юрбою всі побіжимо туди. Цікаво.
Куди поділись знов у річки береги? Не стало.
Широка ось яка... вузенькою ж була. Стала стрім-
кою. Її лиш навесні, коли зійдуть сніги, бачим та-
кою.
Почуєм журавлів веселе в небі "Кр-у-у!.." Впізна-
ють!
Вони ж бо щовесни, коли зійдуть сніги, додому
прилітають.
Щороку зустріч ця дорослих і малих до річки
кличе. Тут в небі голубім ми бачим журавлів що-
разу більше.
А цього року ще з собою приведем маленьку
Настю. Для наших журавлів в долоньках принесем
стебельця рясту.
Красиво. Чудова прогуляночка до Прута, принаймі так мені уявилось. Та ще й з маленькою Настею...
Це оповіданнячко - ковток свіжого повітря, соняччний зайчик через насуплені хмаринки, привітна посмішка через сотні кілометрів.
Дякую.
Гарний,світлий вірш! Дай Боже весну зустрічати під мирни небом з дзвінкими струмками...Щоб журавлі втішалися й ми з вами....
Знову пізнали щасливі дні,як до війни! Дякую!