Та осінь, що тебе забрала
лишила вирву по собі
вона життя моє украла
бо сенс я бачила в тобі.
Нехай вона собі минає,
нехай пливе за небокрай,
роки ідуть,вона незнає
як пеклом видається рай.
Та осінь, що в віршах красива
для мене чорна і гірка,
та мить, що щастя спопелила
тримає міцно у руках.
Та осінь, що тебе забрала
та мить, що проклята людьми,
той день, я б знову відшукала,
щоб ми з тобою разом буть змогли.
