« Відлік часу незворотній ...»
Постулат
Минає все... а регулярно – ночі,
дощі... і особливо уві сні...
тоді й літа третиною коротші
і ближчає до келії на дні.
І як не уповати, – аве, Отче,
ця чаша не докучила мені,
не угамовуй водопади днів,
аби летіти якомога довше.
Але не зупинити течію
ріки цієї у кипучу дельту
іще не вичерпаного десерту...
немає часу, на біду мою,
з останніх сил триматися уперто
за соломинку віри на краю.
