Блукає ніч по тихих дзеркалах,
Комусь вібрують сонні телефони,
Дива збирає місячний монах,
В свої сріблястозоряні бідони.
Там є уже мелодія одна,
Наспівана ще звечора у м`яті,
Чутливим серцем того цвіркуна,
Якому він хотів би бути братом.
Він поспішає, квапиться іти,
Улітку ніч коротка - до світання,
А він ще хоче встигнути знайти,
Солодкий мед липневого кохання…
Дуже втішений 
Дякую
