Розвесняніло, хмарами зарясніло,
репнув старий асфальт по лінії згину.
І от душа, наче вбрана в святкове тіло,
випростує спину.
І от душа, сама, як ясна стебелина,
втопає серед цвітіння - червоно й біло.
Репнув старий асфальт по лінії згину.
Хмарами замлоїло.
