Чому так важко все сприймати, усі твої слова
Я так хотіла відчувати, що біля тебе я жива.
Чому так легко душу ранять твої дії черстві
Я ж так хотіла розпізнати любов, що є в тобі.
Ти відмовляєшся так легко від мене, та чому?
Не викликаю вже напевно в твоїй душі весну.
Ти перестав все цінувати, що я тобі роблю
А я не знаю, що сказати, бо як раніш люблю.
Про мене часто забуваєш, але я не збагну....
Чим не підходжу тобі зараз, все ж було наяву.
Може ти з серцем не говориш, а я сховалась там
Розум це добре, але дай ще трохи часу бути нам.
Я відчуваю часом розпач від слів, що ти несеш
Бо дуже рідко чую "рідна, ще трохи, ти пізнаєш все".
Для мене мало так уваги ти зараз віддаєш
А я для тебе усе завжди, чекаю, коли ти приймеш.
Я вірю, досі щиро вірю у тебе... Мій, такий...
Я не зміню своїм надіям, де ти ще будеш мій...
Ти усе бачиш, відчуваєш, що я на тебе жду
До мене подзвони, скажи " чекай мене, я йду!".
