розпадається світ на позбуті коріння слова_
розповзаються в безвість як змії стежки та дороги_
на готичних ялинах стихають круків діалоги
і колючий вінок приміряє пуста голова_
_
то був шепіт чи крик_ сміх спокути чи плач насолоди_
вдруге знятий з хреста медитує на сонце двійник_
цей світанок зайнявся неначе останній сірник_
попелясті вуста доторкнулися чорного льоду_