Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю.
Ні для кого вона не відома
Й кожен раз має стежку свою.
Ніби птаха легка і крилата,
Повела вояка вона в бій
Захистити родину і хату,
Й Україну, що вибрав собі.
Доля бачила, як знемагали
Він і всі вояки у борні,
Як прицільно снаряди лягали
І як небо палало вгорі.
Раптом ноги бійця підкосились
І земля застогнала під ним,
І червоно трава заросилась
На стежині брудної війни.
Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю…
Душу воїна геть молодого
Стріли ангели білі в раю.
23.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
