Свіжий подих в літньому саду,
Ясна усмішка дня нового.
Чому ж дорогу покинув ти свою,
Заблукавши в павутинні сну старого?
Згадай, ті тихі вечори,
Коли плекав із болю свої мрії,
Тернисту стежку, що звивалась до гори
Невже забув про дні незламні тії?
Згадай, від чого серце полум'ям горіло.
Чому ж блукаєш безсило на шляху?
Невже те серце до тла вже догоріло?
Невже вже димом стало й в' ється по даху?
