Вже прокидаються верби поснулі,
Сонце оздоблює землю промінням,
Сом бульбашки випускає в намулі,
Мабуть, відчув — настає потепління —
Ось, незабаром, у плавання рушить,
І оживе озерце в лісосмузі,
Легіт голівку травичці розпушить
Під акапелли пернатих у лузі.
В подиху кожнім вчувається свіжість,
Ми — невід’ємні частинки природи.
Як віднайти, зберегти гармонійність,
Щоб зрозуміти її нагороди? 11/05/20
Є люди, які досі не збагнули значення природи, і мабуть, не хочуть вникати у суть її, живуть тільки заради свого збагачення, і це, звичайно, дуже прикро. Гарний вірш.
Гарний вірш. 
