Красиво падав пізній сніг,
На бруньки тільки що розквітлі.
Водою капав з теплих стріх,
Все переплуталось у світі.
Останні подихи зими,
Про себе знову дали знати,
Та ми все віримо весні,
Зима не зможе ошукати.
І обважнілий білий цвіт,
Схилився до землі із снігом.
Зими припинено політ,
Він був її останнім вдихом.
Тут сонце випливло в зеніт,
Зимові примхи роздивилось.
Зняло з бруньок зимовий гніт,
Що тут зимі тепер лишилось?
