Не говори нікому де болить,
Бо саме там і тикнуть пальцем…
Не розслабляйсь ніколи ні на мить,
Щоб не здаватися страждальцем…
Не варто говорити про святе,
Те найдорожче що в душі і серці –
Готове вжалить заздрісне слівце,
Й довести навіть до самої смерті…
Слабкі місця приховуй від чужих
Та посміхайся іноді й крізь сльози,
Ніхто ніколи не любив слабких,
Які б підступні не гриміли грози…
Жаль не клонуй до себе самого,
Але себе не втомлюйся любити,
Бо те що долею з Небес дано,
Покірно варто завжди пережити…
Ніколи Бог ще не давав терпінь,
Яких не міг би кожен пережити,
Тому, якщо з’їдає душу нашу лінь,
То Господа даремно благ просити…
Всевишній наших не бажає сліз,
Але це захист часто від лихого,
Коли і ненароком задераєш ніс,
Забувши настанови від Святого…
То ж не жаліймо душу тормосить –
Шукаймо спокій в серці самостійно,
Допоки нам Сурма Господня засурмить,
Живімо та завжди активно діймо!
#поезія_Іванна_Осос
7.02.2020
