Стоїть у кризі дерево, Та важко так мовчить, Туман снує, як марево, А землю морозить. Шипшини кущ дорідної, Блищить немов слюда. Стоїть собі царівною, Ще долю вигляда. А далі, вниз долиною, Поникла бузина. Ще ходить десь ложбиною Корівок череда.
ID: 856622 Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика дата надходження: 02.12.2019 08:54:13 © дата внесення змiн: 02.12.2019 08:54:13 автор: Cвітлана
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie