Вона – барвиста вишиванка,
Із триста тисяч кольорів.
У ній – пшеничний присмак ранків,
І стигми предківських віків.
Її хотіли затоптати,
Північним чоботом огуд,
Вона ж народжена літати,
Понад плітками, над облуд.
Малює день на вікнах днину,
До сонця моляться слова.
Тож усміхнися, Україно,
Є мова. Значить ти – жива…
