Ні, я не маю, ніяких забаганок,
Лише бажаю, стрічать кожен світанок,
Світлий, барвистий в вишневій вишиванці,
Здійнялись ввись стрімкі промені – посланці.
Стрічки злотаві, мов феєрверків іскри,
Чарівне небо, у смужках гами хмарки,
Несуть землиці звістку, про ясний ранок,
Сріблясті роси й мені ляжуть на ганок.
У квітах, травах, бурштинові засяють,
Із легким вітром на сонечку заграють,
Як під звук скрипки, чи під фортепіано,
Спів солов`їний, то потрійне сопрано.
Пробудить ріки, ліси, гаї, долини,
Дзвінке звучання, вже й на очах сльозини,
Ні, я не маю, ніяких забаганок,
Жага завжди, щоб мирний бачити ранок….
Жити щасливо, радіти сонцю, світу
Добру, любові, щоб все на серці літо.
10.07.2019р.
Під Ваші віршовані рядки хочеться: співати, танцювати, радіти життю, мирні ранки зустрічати, в душі відчувати весну!
Пишіть, творіть, радуйте усіх своєю
творчістю! Натхнення Вам і успіху!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хочу, щоб в мирі, завжди бачити ранок
Щоб жити в щасті, радіти сонцю, світу
Добру, любові, щоб все на серці літо. Гарна та душевна ваша лірика, Ніночко!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені дуже сподобались рядки про музику ранкового пробудження, якою звучить сама природа, і про літо на серці – душевне тепло та сонячний настрій! Хвилею почуттів захоплює гарний вірш!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
