Я не вмію вже без тебе жити.
Минуле залишилося лиш сном.
Та мушу тебе знову відпустити.
Бо знаю - будем скоро ми разом.
Ми знову будем разом засинати,
В міцних обіймах аж до ранку,
Солодкими поглядами зустрічатись
У променях яскравого світанку.
Ми - дві частинки одного цілого,
Інь і янь цього всесвіту дивного,
Сяйво променя веселкового
У потоках життя чорно-білого.
