Один лиш кадр,
Лише один.
І смак гіркої зради.
Це епізод, картина,
По вулиці іде дитина.
Очі її блистяться,
По щоках сльози
струмком лляться
Батьки, сетра і брат,
Про неї всі забули.
Її згадать ніхто не рад.
Хоч серце б'ється,
Але вже не сміється.
Воно так довго страждало.
І вже напевне не мало
Часу з тих пір протекло,
Як втекло від неї сімейне тепло.
