Кава з ваніллю і дрібка кориці.
Затишна книга і сніг за вікном.
Фото старе, дерев‘яні полиці,
Хата огорнена спокоєм-сном.
Ранок вже стука в віконниці сині.
Десь там, за обрієм, сонце встає.
Вітер дріма у безплідній калині.
Пташка шукає зернятко своє.
Кицька згорнулась клубком – до морозу,
А до весни залишився лиш крок...
Сплять у бруньках нерозплющених грози,
Теплі дощі і надії ковток.
"Февраль. Достать чернил и плакать" - це не наш сценарій! Кава, кицька під боком, спокій, затишна книга... (є в мене така ) Прекрасно релакснула, Любонько!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Точно, мокву розводити не будемо! Запасаємося чорнилами – і гайда писати весняні вірші для нової затишної книжки!
А тридцять першого згинуть надії...
Знов оберемо ми Бог зна кого!
І на п'ять років - лиш розпач і мрії
Про розквітання краю свого...
Вибач, Любаша, за те, що твій чудовий,теплий і оптимістичний вірш викликав у мене такі відчуття... Старію...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та зараз, мабуть, усім болить оте 31 і життя після нього.