І ось на екрані висвічується Артем,
І наростає мелодія «chop suey»
На дворі прохолодний день
І саме такі дні я люблю.
Беру трубку і говорю ало,
Посміхаюсь від слів сонце, або Юлічка,
І як би сумно до цього не було,
Все вбирає у себе тісна вуличка.
І так обмінюючись звуками голосів,
Обмінюючись віршами своїми, да і не тільки,
Говорим, говорим, а акумулятор сів
І на душі з'явилася дірка…
І щось переклинило важіль зламавсь,
А чи акумулятор сів не тільки у телефона,
Скінчився слів нескінченний запас,
Вдавилася в коси несправжня корона.
І всяке бувало, і кожен влипав,
Так міняються плани і горизонт,
Не розділимі слова убив, врятував,
Друга, ворога, і навіть добро та зло.
Як покидаєм ми, так покидають нас.
Як наставляють роги, так і дарують крило.
Як піднімають у небо, так і скидають баласт.
Те що убило, те і допомогло.
І всі ці нічні хвилюючі дзвінки,
Всі дурні, настирливі кілометри
Розслоїлися, сплуталися думки,
Дзижчать як в сітях паукові жертви.
І знаю більше не висвітиться Артем
І навіть ренгтон випадково удалила,
Поченается новий – жаркий день
Таких днів я ніколи не любила.
ID:
826273
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.02.2019 02:06:59
© дата внесення змiн: 21.02.2019 02:07:41
автор: Юля Новохацька
Вкажіть причину вашої скарги
|
