Лежала лялька на кроваті,
Красива, ніжна, пишнотіла,
Коли я гладив іі тіло,
То вона навіть червоніла.
Коли дививсь я в іі очі,
Вона всміхалася чарівно,
Я пригортав іі щоночі,
Й такий я був тоді щасливий.
Я вірив, що у кожній ляльці,
Всередині, живе богиня,
Коли іі я ніжно пестив,
Мурахи бігали по спині.
Коли я ніжив іі тіло,
Я й сам тремтів, мов лист зелений,
І так мені тоді хотілось,
Почути ніжне щось від неі.
Та все минуло, відшуміло,
Вже скроні вкрилися снігами,
Коли в снах бачу гарне тіло,
Ту ляльку згадую ночами.
Згадав, і серце знов заграло,
І знов в дитинство захотілось,
Багато дечого згадалось,
Неначе в сні все пролетіло.
Я в спогадах злетів до Раю,
На серці і приємно й важко,
Тепер сиджу і все гадаю,
А може то була й не лялька?!
Отак буває,щоі зроками важко зрозуміти,хто ж то був 
