З полиці мамин я рушник дістану,
До болю рідний, дорогий мені.
Мов знову долю нелегку прогляну,
Яку лишила ти на полотні.
Узорами-орлята з голубами,
Півонії, мов зірвані в саду.
Красу творила, мамо, ти руками,
Які робили все так до ладу.
Хотіла б я до тебе притулитись
Та серце лиш стискає гірко щем…
Води з криниці рідної напитись,
З нахиленим над нею журавлем.
Між нами відстань зміряна роками.
Ти так далеко-там на небесах.
Але любов, що виткана нитками,
Довіку буде жити поміж нас.
Шануйте матерів своїх ви, діти,
Вони - є найдорожчими в житті.
Лелійте їх, як ранні ніжні квіти,
Слова для вас хай будуть ці святі!
Оновлено 05.08.2018р.
Можна буде включити до нашої наступної збірки "Українська вишиванка". 
