Ніщо так не осліплює людину,
Як гордість, мій духовний сину!
І лікуванню від людей не піддається,
Коли Сам Бог за душу не візьметься!
Та несолодкі ліки є у Бога!
Авжеж, згадає про Творця небога,
І білі лікті слізно обкусає,
І втратить все, чим нині ся втішає!
