Ховаюсь від болю
стискає від злості,
ніякої казки
й ніякої млості,
зникаю у тілі,
закрилась від світу
ми здається зрілі,
та неначе діти.
Заочно кохати
у космос пірнути
тебе обійняти
і знов не заснути.
Сива самотність
мій стан огортає,
як сирота, холодність
твою відчуваю...
Слова просочились
голосом у вени
не раз наснився,
вже не мій напевно...
