Вночі сьогодні випав сніг,
На жаль лежав зовсім недовго...
Найшвидше мокрим став поріг,
А потім зник він і навколо...
І потекли знов ручаї,
Немов весна вже на підході,
І попливли думки мої,-
В колись легкі мої походи...
Коли дівчиськом я була,
Плекала лиш солодкі мрії...
Ніби у казці я жила,-
В Любові,Вірі і Надії...
У світ я впевнено пішла,
Були відкриті мені двері,
Хвиля життя мене несла,
Ніби казкові каруселі...
Куди ж усе те відпливло,
Живу тепер,як у химері,
Дощами й вітром віднесло,
І кудись зникли диво-двері...
Пройдено тисячі доріг,-
В далекі вже минулі роки,
І на життєвий свій поріг,-
Уже важкі роблю я кроки...
І розстаю неначе сніг,
В душі і серці є тривога,
Що спотикнуся об поріг,
Й моя закінчиться дорога...
Без мене не збідніє світ,
Таких як я в ньому мільйони,
Час замете мене й мій слід,
Та я надіюсь не сьогодні...
Я ще устигну щось зробить,
Й пізнаю нові таємниці,
Можливо зможу зрозуміть,-
Сутність і велич українців...
Поки живеться, я живу,
І насолоджуюсь красою...
І кожну мить життя ловлю,
Я переповнена Любов"ю!..
