Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Елена Марс: О, Господи, как мило. - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Малиновская Марина відповів на коментар Елена Марс, 06.11.2017 - 18:22
Елена Марс відповів на коментар Малиновская Марина, 06.11.2017 - 18:26
Я и о вас такого же мнения, моя хорошаяМалиновская Марина, 06.11.2017 - 17:38
Елена Марс відповів на коментар Малиновская Марина, 06.11.2017 - 18:03
Конечно не напрасно, МариночкаЕлена Марс відповів на коментар Ярослав К., 06.11.2017 - 18:02
Да нет, вы всё поняли. А пропускать буквы - стало уже моей почти закономерностью Ярослав К. відповів на коментар Елена Марс, 06.11.2017 - 21:54
Елена Марс відповів на коментар Ярослав К., 07.11.2017 - 07:14
Ох, Ярослав... Конечно же не смерть. Это ирония моя... Человек рождается, влюбляется, живёт с этим чувством, а в итоге -что? Ничего. Пустота. Как будто ничего этого в его жизни и не было. Поэтому я, учитывая свой характер, свой взгляд на жизнь, сочла уместной, в итоге, такую вот, не самую "добрую" иронию. Возможно, это будет именно то, о чём я и подумаю, в последний момент своего пребывания в этом мире... Кто знает...
Ярослав К. відповів на коментар Елена Марс, 07.11.2017 - 20:15
Понял, Лена. Ну, мой взгляд на жизнь и её "окончание" здесь Вы знаете, под Вашим предыдущим стихом я его высказал по-свежему, от Вашего взгляда он кардинально отличается. Я всё-таки оптимистично смотрю на Вечную Жизнь. Храни Вас Бог, Лена |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||