Від берега і до обрію
Місячний путівець...
Була весна моя доброю –
Все літо звело нанівець.
І ніби такі, як завжди,
Туман і мокра трава...
Не треба мені тії правди,
Коли вона убива.
Проходять, як болі, дати,
І жити пора самій.
Не хочу, не хочу знати,
З ким ти і де — не мій.
