Ти давно володар моїх мрій,
Ти — сюжет і головний герой.
Хочеться кричати: «Тільки мій!!!»
Та я просто нулик...Я — зеро...
Випаде на мене шанс — чи ні?
Десь, колись, в наступному житті
Зіштовхнемось у чиємусь сні,
У якомусь з тисячі світів...
Ти мене знайдеш чи я тебе...
Та яка різниця — хто кого?
Сяятиме небо голубе
В розкоші омріяння свого...
І зіллємось ми у чарах вуст,
В дотиках вогненних язиків
В найсолодшій із усіх розпуст
На долоні пройдених віків...
Не исчезай. Исчезнуть можно вмиг,
но как нам после встретиться в столетьях?
Возможен ли на свете твой двойник
и мой двойник? Лишь только в наших детях.
(Є. Євтушенко. "Не исчезай")
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Все добре, все добре, ти ж знаєш – прийшов і пішов,
Все добре, все добре… На відстані тисячі років
Не буде нікого із нас, але знову і знов
Мені бракуватиме дотику твого і кроків." /М. Кіяновська/
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Справжня присвята коханню.. 
