Потемро, дурню, незугарний збую!
Забув таке число, щоб я зачах.
Подружній ювілей. Телефоную :
"Давай, як вперше, люба, при свічах".
Ні місця, ні пів-місця, все "забито",
Вже третій, ні, четвертий ресторан.
Заздалегідь замовлено, закрито
На п"янки, на бенкети, на гульбан.
Довкруг каєни, бентлі, мазератті.
Брильянти всюди, квіти тут і там.
Верзило виліз з мерса у цераті
і в зал, а там - вертеп, точніш - бедлам.
Стільці літають понад головами,
дівчата напівголі на столах.
Дружина відвернулась. Мимоволі,
на мить, спинився погляд на ногах.
А вулиці, а площі - всюди гамір.
Якісь дядьки ниряють у фонтан.
Розвіявся мій благородний намір,
романтика і з нею ресторан.
Що то за свято? День без інтернету?
Чи День десантника? Чи може з'їзд ПееР?
" Та ні, сьогодні празнують поети",-
швейцар розвідав. Знатиму тепер.
(21 березня)
ID:
724894
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 22.03.2017 02:14:46
© дата внесення змiн: 22.03.2017 02:14:46
автор: Андрій Чернівець
Вкажіть причину вашої скарги
|
