місто тішить щоразу у вечір п'ятниці
на перехрестях Львова все ще вірю у диво
чекаєш тієї весни, коли посмішки на лиці,
коли не в душі, а за вікнами грози-зливи
і цілу вічність могла би вивчати оті небеса,
що нависають над нами й сміються-шепочуть
раптом: "та поглянь же, яка то краса!"
і беззастережно отак: "я туди хочу..."
