Налий мені вина, іскристого, п’янкого,
І сядь зі мною поруч, ніхто не бачить нас,
Ми будемо удвох. Ти, я і більш нікого…
Немов одні у світі, немов спинився час.
Ти розкажи мені про небо й ясні зорі,
А я в твоїх обіймах забуду про війну,
Забуду про печаль, про всі сумні недолі,
Ми будем говорить з тобою про весну.
І так пройде вся ніч в легкому діалозі,
Закінчаться слова, та не мине любов,
Терпке сухе вино розбавить гіркі сльози,
І в тебе на плечі я задрімаю знов.
І хоч минула ніч, я не боюсь розлуки,
Попереду у нас життя і ясний день,
З тобою ми удвох візьмемося за руки,
І підемо вперед під відгомін пісень.
