Поетичний дует Уляна Чернієнко - Сергій Завалко
****
На орбіті долі дві планети -
неповторні сяючі світи -
ув одне злилися. Він з поетів,
що не терплять фальші й німоти.
Тне словами темінь пустодзвонну,
Словоблуддя нищить, як Арей...
А під вечір знову безборонно
Падає в лиман моїх очей.
Як зустрілись наші душі й лиця
у мережі днів, часів, епох?
То монументальна таємниця,
що відкрита лиш для нас обох.
****
Вона для сцени віддано жила,
Ми вчили разом репліки із ролей
У нас на двох достатньо є тепла,
Та й почуття далеко ще не кволі.
Її завжди чекають глядачі,
Життя вирує у міськім театрі,
Але до мене знову йде вночі -
В міцні обійми із бурхливих мандрів.
