Я хочу у вимір, де можна бродить по калюжах,
Де квіти кульбаб на зеленому килимі трав
Запалюють сонце, пробуджують світло у душах,
І серце співає по нотах щасливих октав!
Я хочу у вимір, де навпіл й цукерка, і ранок,
Де сонячний зайчик метеликом сів на щоці...
Вночі перламутровий в місячнім світлі серпанок,
І ми із тобою ідемо рука у руці!
Я хочу у вимір, де небо скупалось в блакиті,
Де п'яти лоскоче зелене руно споришу,
Де є лише світлі, тобою окрилені миті...
Я хочу у щастя! Невже я багато прошу?!.
Та, ні... Не багато...
Бо то називається щастям...
Без нього ж нікуди,
хоч сотню світів обійди...
Не знайдеш той вимір,
де ніби початок причастя,
Хвилюють лише
не забуті і рідні сліди...
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так!.. Спасибі велике Вам! 
Спасибо Вам! 
Радий Вам! 
