Я тобі хліб нарізав, ти мені - серце.
Я тобі цукор на дні калатав, ти мені - душу.
Й спати тепер я не мушу.
Чути як ритміка ночі, будить збентежені сни.
Спи, каже голос дівочий,
Мрій, та втікає на сушу.
Дій, тобто йди на принаду.
Ніч йди і день.
Так ітимеш в оману, повну скажених ідей.
Звідти нема порятунку.
