Льоша приніс надію, а натомість забрав усе інше.
Я ним ніби уже й не хворію, він мені й сам не пише.
Все ніби вирішено, відрізано, а тим не менш
З першими травневими числами в смутку немає вже меж.
Він – як деталь в механізмі, в абсолютному механізмі мене.
Може, ми надто різні. А, може, ми надто одне.
