Зима за вікном. Холод сковує руки.
Ні кроку ступити назад чи вперед
І не вберегтись від печалі розлуки,
Хай навіть любов загорнути у плед.
І не відігріти, і не розтопити
Їх душі сталеві, холодні, мов лід.
І не відшукати в таємних молитвах
Тієї любові згасаючий слід.
Пройшли почуття. Все розтало в тумані:
І очі, і руки й веснянки її.
Розсіялись ночі напрочуд духмяні
Окрилені співом в саду солов’їв.
Але все одно щось тримає на грані,
Бо щастя не ллється у них через край,
Не світяться очі, колись полум’яні,
І навіть не сниться омріяний рай.
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні.
І може, зібравши вже сили останні,
Всю правду відкриють собі в глибині:
Години пливуть. Розчиняється вічність.
А часу все менше у їхнім житті,
І може у тому банальна трагічність:
Безтямно кохають, але в самоті.
Прекрасний вірш на вічну тему любові і розлуки. Але, якщо є розлука, то мабуть, не було взаємного кохання. А якщо його не було, то краще розлука. Ну, щось я заглибилась у філософію кохання. Бажаю Вам натхнення у творчості і любові.
А знаєте.чомусь мені здається,кохання це велика загадка і таємниця...
І нажаль так часто:"
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні."
-нажаль...!!!
,
дякую за такі слова. Завжди радий вас бачити у себе на сторінці 
Але, якщо є розлука, то мабуть, не було взаємного кохання. А якщо його не було, то краще розлука. Ну, щось я заглибилась у філософію кохання. Бажаю Вам натхнення у творчості і любові. 
Мудро, чуттєво, душевно. 5/5 
