Шаленію,
Їде дах чіпляючсь кігтями за спогади.
І не забути те що давно проривається крізь тишу.
Наче струна натягнуті нерви.
Моє безсоння не лишай мене,
Де ти!?
Моє безсоння скільки можна знущатись.
Ти наче крик та не можеш кричати,
Ти ніби біль але без відчуттів
Я не з тобою, я цього не хотів.
Шизофренії фальшиві розмови.
Мене покине те я що було.
І я лишаюся сам із собою.
Кричу картини, малюю тепло.
Засліпить місяць і тиша навколо.
Сиджу один, не потрібен ніхто.
І знову зірве, занурююсь вкотре.
В свій дивний світ,
У розірваний сон.
Криваві кульки,
Повітряні вени.
Життя не кайф але дуже шалене.
Немає граней, і безліч ілюзій
І я укотре шукаю тебе.
Моє безсоння ти є моя муза.
Моє безумство тебе віднайде.
