А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
Откуда, мол, и что это за биологические новости?
Мало того, що на помідори деякі і виноград кажуть "вьющиеся", а тут ще й мох
А от хміль таки в"ється.
Обвиюся хмелем? Щоб не скоро протверезів?
Ще можна "плющем обів"юся". Це було б найкраще, якби плющ таки вився
Вірш просто чудовий, Наті. Особливо враховуючи осіннє безриб"я
П.С. А у гості із своїм чаєм точно ніхто не ходить
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
плющ,хміль...ні,ні,Дантесе...то має бути мох...бо саме такою я побачила німфу в своєму сні...
Щиро дякую Вам!