Проти мене сиділа щирість, В нього очі, як неба край. Із вагона доросла сирість Вилітала за небокрай. Довгі вії чекали дому, Рахувало хлоп'я стовпи. На моєму портфелі старому Слід пробачив його стопи.
ID: 598152 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 06.08.2015 22:20:42 © дата внесення змiн: 06.08.2015 22:20:42 автор: Андрій Конопко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie