Плаче дощик-тонконіг:
- Я за мамою не встиг!
- Мамо! Мамо, хмаро чорна!
Покотилася, мов жорно,
Вже гудеш за небокраєм,
За тобою не встигаю!
- Дощик, дощик, - каже річка, -
Ти - водичка, я - водичка,
Побіжи швидким струмочком,
Та гляди ж-бо - не пісочком! -
Я сама, сини і дочки -
Хвилі, синії рядочки,
Як рідню, в свої обійми
Ми тебе гостинно приймем,
Разом вже під синім небом
Маму знайдемо де-небудь!
Плаче дощик-тонконіг,
І струмочком в річку - плиг!
Покотилась річка далі,
Тільки пошуки невдалі,
Сонце вже на небі грає,
Синій простір розгортає,
Ні хмаринки не лишило -
Маму тут знайти несила,
Дощик сонечко гукає,
Допомогу дать благає,
Сонце згодилось - і жаром
Обернуло дощ на пару! -
В небо дощик-тонконіг,
Щоб побачить маму зміг!
Піднімався дощик вгору,
У блакить небес простору,
Був спочатку сніжно-білим,
Та вгорі став обважнілим,
Потемнішав, загустився,
Чорнотою весь налився,
Небом котиться, мов жорно,
Наче мама - хмара чорна,
І почув: з-за небокраю
Хтось тонесенько гукає:
- Мамо! Мамо, хмаро чорна!
Покотилася, мов жорно,
Вже гудеш за небокраєм,
За тобою не встигаю! -
Плаче дощик-тонконіг:
Я за мамою не встиг...
2015
ID:
584313
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 29.05.2015 17:08:05
© дата внесення змiн: 31.05.2015 06:37:05
автор: Максим Тарасівський
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дійсно, дуже гарно--легко, образно,винахідливо.
