Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу:
Хотілось би насититься –
Втопить в диви́нах очі;
Себе ж в вогні розплавити,
А серце – у коханні,
Охлялі дні розправити,
Немов бажання ранні…
А ніч сліпу, докучливу
Провчити… за нескромність,
Бо душу вкрай замучила
У піст ота скоромність.
Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не буду
Нехай жага потішиться,
Не потура́ти ж блуду!
Словесний блуд немислимий
Тим більш – його покута.
Хай зголоднію мислю я,
На те й словесна скрута!..
18.04.2015
Всему своё время (говорил Екклесиаст): время молчать, время говорить, мы добавим: и время писать. Да Вы и это произведение своё прекрасно написали! Не скромничайте!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно, Філософе! Згодна з тобою..
Слова красиві пишуться,
Коли душа спокійна,
Коли вона натішиться
Любов"ю, що надійна.
Словесний блуд не вихід,
Коли душа страждає.
Не падай лиш у відчай,
Коли все набридає...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я так колись у гостях віршик на телефоні набирала, кілька годин - думаю, найкращий із моїх буде... і... впустила телефон, випала батарейка досі жалко Тому, прислухаюсь до Вас, носитиму папірчик з олівчиком
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00