Під солов’їв вселенське соло,
Що тьохне в серці раз на вік,
Я позабула все навколо,
І час, і день, і навіть рік…
…Лежу, хоча й у вись злетіла,
Безсила в силі почуття,
Така безбожно захмеліла
І грішна вся без каяття.
Огорне тіло сон солодкий,
На крилах щастя понесе.
Такий дівочий вік короткий:
Мій милий, ти для мене — все!
