Нікому більше
Не треба твоїх пояснень
Ані зимових висловів
Ані димних слів…
Навіщо?
Навіщо тоді я
Їх
В біса
Вимовляю?
Пишу, плекаю, бережу?
З такими успіхами
І зоряних доріг
Не вбережу…
І пам’яті, і мрій,
І чистого здоров’я…
Близьких людей!
Бо про своє мовчу.
Заради них. Віддам. І без розмови…
