Здається часом, що душа - безмежна
безнадії пустка,
Наповнена пісками забуття.
Лиш серця чути стримане биття.
І почуттів не виросте там квітка.
Та варто зупинитись в круговерті,
Торкнеться, раптом, хтось струни у серці,
Емоцій стриманих спустивши шал.
Всі сум'яття знесе дев’ятий вал.
