Розум холоднечі опікується вогняним масивом
Світлий пастух обвішує голови мерців стягами
Ідучи уздовж лісових розселених у істинних знаках маків
Маленький комашиний король співає про звіриний зір
й зіркові м’язи
які вони дужі коли скорочуються
які вони легкі коли рвуться
наче тятива ящіркоподібних луків
тнем
затнем
за темінь
днем
проносимось довгоподібною масою альвеол
й серця наші вимагають музики
котра вимагає приреченості й зречення
і звідусіль звук тіней
ей/ніт
синьозубний гніт
і спалах рослинного омовку
і коли змія всядеться опісля
снів й дурману
розтруси свою тайну наче трясовину ігуан
ган
ген
за ґанком спалахує
хмиз
химерний химерний химерний
химерний химерний химерний
кінь
й на коні ідіома котру варто вкинути
в провалля морських валів
вайлувате пасовисько із століть
промолочених ртуттю
З-драствуйте я ваш ваш за̒мок із їжею
З-драствуй маленька дитинко із сплячого божевілля
я нічний поморожений сніг
я самозгубиця
що постійно губиться у кишені річки
й тоне
й тоне-непотоне
чи дотоне
чи доторкнеться
чи розіб’є кулаки
чи розітне о тюки
й розпадеться
й розпадеться.
Ви посміхаєтесь крізь зубний наліт
Еволюційних нічних потягів
Ти посміхається крізь ягуара ядуху
я випробовую генератор випадкового дива
запалюю сірник
й відбльовую нірвану усіх міазм й кошмарів
б
у
т
т
я
комариним плескотом
й укусом
у двісті позаземних кроків
випалив день й відвідав продірявлене місце
господа свого
ох і нівроку
ох і нівроку
ох і нівроку
ох і нівроку
запитай про зубний біль Місяця
а у відповідь
тільки стогін індіанських кіс місяця
у цьому
місці
рік
і місяць
й невизначеність вулиць
будинок – пустеля для сприйняття
вибухонебезпечний кейс
із зачиненими дверима курця
іграшка – це сукупність усіх можливих всесвітів
дитина – це поодинока планета
що відштовхує чужорідний удар брудного.
Я це проекція твоєї свободи на проекцію свободи
одруженого ссавця
моя рука – твій манір доторкатись
моє серце – це пагін усього сукупного у минулому
моя душа – це душ для старечих щік
доторкнись до мого обличчя
й дізнайся скільки цій планеті років
Я народивсь у Марокко
Й помирав у Марокко
й відточував ножі теж у Марокко
п’яні проміле морських пожеж
проникли у вербальні поверхи
моєї свідомості
моя мова відбилась на твоїй шкірі
островом невідомості
й зникла за помірністю останнього лібідо
лебідь біди
пливи й пливи
дивись розмірено тільки не у саму
вісь глибини.
