Як все ж до болі радісно
Відчути весняного вітерця
Легенький свіжий подих…
Там, за вікном все ж є життя –
Природи нескінченний колообіг
Поглянути…Відчути…Зрозуміти…
Віддячити…Зробити подих…
Відкрити очі…
Все ж – ожити…
І вибратись немов з лабет – отрути
Бо ми – єси природи діти,
Яким до ладу берегти і все любити…
