Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Патара: Не пишется мне нынче о любви… - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Леся Shmigelska, 22.06.2014 - 11:37
Сумно і страшно...душа виє вовком... ![]() ![]() Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Напевно, поки не захлинуться власною, не заспокояться... ![]() Сокольник, 20.06.2014 - 23:20
Ех, Патарочко... Поки деякі депутулі будуть досі "перстом давать вказівки", війні кінця-краю не буде. Зрада на зраді, зрадою поганяє. ![]() Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя мала сьогодні в трансі... Вона проходила конкурс на зайняття вакансії і з нею складав випробовування хлопчина. Так от, він після диктанту сказав що не піде на співбесіду, бо в нього стажу немає і він все одно не пройде, побажав моїй Оксанці щастя і пішов. Після, вона його ще раз зустріла коли він знімався з обліку в Центрі зайнятості, сказав що іде в армію... А сьогодні... його вбили під Ямполем. Мала втихомиритися не може... В дитини була вища юридична освіта, ерудований хороший хлопчина і... ЙОГО ВЖЕ НЕМАЄ... Ну як з цим можна звикнутися, Сокольничку?.. ![]() Левчишин Віктор, 20.06.2014 - 19:21
Дійсно: зараз поетам тяжко фонтанувати своїми емоціями в традиційній манері! ![]() ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 20.06.2014 - 16:38
Ваша правда. Я також так думала, а потім так стомилася бути сумною, навіть думала, що помру, і тепер час від часу пишу сонячні вірші, щоб вирватися із мороку, який поселився у душі...Піймала себе на думці, що наша мінорність ніяк не допоможе... Навіть молитви не допомагають... Що залишається робити? Або змиритися і чекати перимир'я, або реально воювати або ж чимось Арміїї допомагати... Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай Господь береже усіх наших синів... Моя рідна сестра теж плаче, тиск кожен день зашкалює... ![]() OlgaSydoruk, 20.06.2014 - 11:44
![]() ![]() ![]() Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я пам'ятаю, Олінька, що вона десь є та любов, от тільки не пам'ятаю в яку шафу її поклала... ![]() ![]() ![]() golod00x, 20.06.2014 - 11:31
Так вот, чтобы побыстрее закончилось - и нужно писать о любви, о музыке. Улыбаться, смеяться. Мы на баррикаде на Одесской трассе так ржали. И шутки были не только солдатские, но и весьма тонкие. Мы были последним десятком перед Киевом. А на баррикаде перед нами девушка пела за любов. И не попсу.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я в Вас и не сомневалась НИСКОЛЕЧКИ. ![]() ![]() ![]() |
|
![]()
|